Поточний статус ЧЗВ

Площа Чорнобильської зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення (ЗВ і ЗБ(О)В) складає 2600 км2.

ЗВ і ЗБ(О)В – це територія з суворо обмеженим доступом та рухом, яка управляється блоком спеціальних законів та правил. Статус ЗВ і ЗБ(О)В визначено законодавством України, зокрема, Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до чинного законодавства:

зона відчуження – це територія, з якої проведено евакуацію населення у 1986 році;

зона безумовного (обов’язкового) відселення – це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

Зонування території Чорнобильської зони відчуження

Чорнобильська зона відчуження поділяється на території з урахуванням нерівномірності радіоактивного забруднення місцевості, розміщення пунктів тимчасової локалізації радіоактивних відходів та пунктів захоронення радіоактивних відходів  діючих та запланованих виробництв з переробки і локалізації радіоактивних відходів, а також елементів інфраструктури, різноманітних природних умов (у тому числі необхідності збереження наявних заповідних об’єктів), прогнозів зміни радіоекологічного стану території, радіаційно-гігієнічних особливостей, уведення спеціального режиму, що регламентує всі види діяльності, чисельність і тривалість перебування в ній персоналу.

Територія ЗВ і ЗБ(О)В розподіляються на три радіаційно-режимні зони, де запроваджується особливий санітарно-перепускний режим.

 I зона (10-км зона) – територія у межах 10-км радіуса навколо Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС), на якій виконуються основні роботи, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи (проведення радіаційно-небезпечних робіт), що здійснюються за програмами, узгодженими з регулюючими органами згідно з чинними нормативно-правовими актами з радіаційної безпеки України. У разі необхідності за результатами радіаційного дозиметричного контролю проведення особливо небезпечних робіт здійснюється відповідно до спеціального регламенту за нарядами-допусками. Територія поділяється на дві частини, що відрізняються щільністю та складом радіонуклідного забруднення і характером діяльності:

  • територія особливої небезпеки – ділянка, де проводяться роботи з перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, поводження з РАВ, зняття ЧАЕС з експлуатації, захисту заплави річки Прип’ять від затоплення під час повеней, санітарні та протипожежні заходи у лісах;
  • територія підвищеної небезпеки – ділянка, де зосереджено елементи виробничої діяльності та інфраструктури ЗВ і ЗБ(О)В, які забезпечують виробничу діяльність.

На цих територіях передбачається запровадження різних регламентів щодо охорони праці та радіаційного захисту персоналу.

II зона (буферна) – територія від кордону 10-км зони до зовнішньої межі зони відчуження (окрім м. Чорнобиля) з невисокою щільністю радіоактивного забруднення, перспективна для повернення у народногосподарське використання. Ця зона характеризується обмеженням видів діяльності. В її межах передбачається проведення лісовідновних заходів з урахуванням перспективи повернення цієї території в народногосподарський використання. Деякі ділянки можуть використовуватися як науково-дослідні та інші полігони. До буферної зони входить заповідна зона (не менше 10 відсотків природних угідь). На території заповідної зони дотримується режим, який виключає порушення природного перебігу самовідновлення екосистем шляхом обмеження перебування персоналу відповідно до статусу заповідника. Роботи в межах цієї зони виконуються відповідно до щомісячних планів-графіків.

III зона (місце перебування вахтового персоналу) – поєднує частину території м. Чорнобиль, на якій розташовані гуртожитки та адміністративні споруди разом із прилеглими ділянками, об’єкти громадського харчування та торгівлі, соціально-культурного, медично-санітарного призначення, під’їзні дороги до них.

Управління ЗВ і ЗБ(О)В покладено на Державний департамент-Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення.

Основною місією Чорнобильської зони відчуження є захист населення та персоналу від радіоактивного забруднення, контроль та обмеження розповсюдження радіоактивності, здійснення заходів щодо подальшої ліквідації наслідків аварії та ведення дозволеної промислової діяльності, а також підтримка екосистем регіону в контрольованому стабільному стану та допомога в природній реабілітації їх.

На території та об’єктах ЗВ і ЗБ(О)В здійснюється регулярний радіаційно-дозиметричний контроль. Для об’єктів, розташованих у кожній зоні, затверджуються у встановленому порядку контрольні рівні радіоактивного забруднення (КР). Значення КР не повинні перевищувати 70% значень відповідних допустимих рівнів.

При виїзді за межі ЗВ і ЗБ(О)В проводиться обов’язковий радіаційний контроль автотранспорту, вантажів та персоналу.

Рівні експозиційної дози на території в межах 10-кілометрової зони відчуження наразі складають 100-200 мкР/год, а щільність забруднення ґрунту радіонуклідами становить від 800 до 8000 кБк/м2 (але може й перевищувати це значення). На територіях буферної зони потужність експозиційної дози становить від 20 до 200 мкР/год, а щільність забруднення ґрунту коливається від 20 до 4000 кБк/м2. Норма забруднення радіонуклідами для територій із населенням становить 37 кБк/м2. Основну частину радіоактивності зосереджено в верхньому шарі ґрунту (5-10 см) і у лісовій підстилці.

 

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *