Чорнобильська зона відчуження (ЧЗВ) знаходиться в межах фізико-географічної області Київського Полісся Поліської низовини Східно-Європейської рівнини. 

Рельєф ЧЗВ характеризується загальним ухилом в східному напрямку, наявністю морено-зандрових, морено-горбистих і зандрових рівнин і переважаючими висотами 115-140 м над рівнем моря з максимальним підвищенням до 160 м в північно-західній і центральній частинах.

Найбільші річки регіону Прип’ять і Уж мають широкі, до 5-7 км, заплавні зниження з вираженими надзаплавними терасами. Крім того, всю територію покриває мережа дрібних водотоків (річки Сахан, Брагинка, Ілля, Грезля, Вересня), на південно-східній околиці розташовуються верхів’я Київського водосховища р. Дніпра. У самому центрі ЧЗВ до 2014 р. розташовувався велика водойма-охолоджувач Чорнобильської АЕС (22 км2), яка в даний час знаходиться на стадії виведення з експлуатації (осушення) з поверненням до стану дрібної заплавної водойми. Крім того, на території ЧЗВ є безліч інших дрібних водойм льодовикового походження і кілька озер штучного походження (колишні торфорозробки).

Характер рельєфу і високий рівень ґрунтових вод в минулому обумовлював заболочування значної площі угідь. Завдяки розвиненій мережі меліоративних каналів, частину з яких було побудовано ще в XIX столітті, болота займають не більше від 2-3% загальної площі, проте в останні 30 років в результаті припинення меліоративної діяльності і активності тварин спостерігається поступове відновлення заболоченості.  

На території ЧЗВ знаходяться залишки широколистяних лісів, які у минулому домінували на значній площі Європейського континенту, а зараз дуже фрагментовані. Такі угіддя зберігають потенціал до спонтанного відтворення природної мозаїчно-ярусної структури фітоценозів, і разом з тим бореальної фауни, де здійснюється лісогосподарська і сільськогосподарська діяльності.

Будучи переважно лісовою, ЧЗВ характеризується вісьмома типами ландшафтів, великою кількістю водно-болотних і лучних угідь, близько 30-ма типами лісорослинних умов, 23-ма суходільними і 7-ма водними фітокомплексами, 12-ма суходільними і 8-ма водними зоокомплексами. Все це забезпечує сталий, абсолютно природний і незалежний від людини розвиток всіх видів флори та фауни, включаючи ті, що мають великі індивідуальні ділянки (хижі птахи і звіри), надає можливості для відтворення компонентів (видів, співтовариств) і взаємовідносин, що існували на Поліссі сотні років тому, і які неможливі на землях, де господарює людина.

Цей природний резерват відіграє велику роль як у збереженні і підтримці видів, що тут зростають та розмножуються, так і видів-мігрантів. Регіон перетинають великі міграційні шляхи птахів, що летять з півночі і сходу Європи на південь і захід. Окрім збереження та збагачення біологічного різноманіття, лісові і водно-болотні угіддя регіону сприяють кругообігу вуглецю та поліпшенню кліматичної ситуації на Землі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *